Новини фонду

Ідея проекту «Перешкода» - привернути увагу до архітектурних пам’яток, які все швидше зникають з міського ландшафту. Обраний для художнього експерименту будинок, за свідченнями місцевих жителів, був побудований у першій половині ХІХ ст.. і свого часу в ньому мешкав І.Нечуй-Левицький. А від суботи 6 вересня до 12 вересня у стінах (чи у тому, що від них лишилось) будинку сюрреалістичні історії відбуватимуться з героями, вигаданими молодими художниками...

Фотозвіт з відкриття 6 вересня:



Останні налаштування перед відкриттям.



Серед гостей художниця Оксана Чепелик, мистецтвознавець Ольга Балашова



Директор Гете-Інституту в Києві Маріон Хаазе, директор ЄБРР в Україні Камен Захарієв



Координатор грантової програми "Публічний простір" Аліна Зазимко, автор проекту Аліна Якубенко



Директор арт-фундації "ЕЙДОС" Катрін Зінгер та директор Гете-Інституту в Києві Маріон Хаазе





Фотографії Лариси Поліщук та Ярослава Казакова



    Проект "ПЕРЕШКОДА"
    Аліна Якубенко, Денис Саліванов

    02-12 вересня 2008 р. з настання сутінок (близько 19.30) до 22.00
    Бехтеревський провулок, 4г – залишки старовинної будівлі

    Проект-фіналіст грантової програми Публічний простір/Public Space 07-08

    Як відомо, історія має тенденцію повторюватись.
    У ХХ столітті відома філософ Ханна Арендт говорила про те, що в епоху Модерну традиційність, як установка людської спільноти, вичерпала себе і має бути замінена на загальнолюдську раціональність, більш логічну для індустріального розвитку. На початку ХХІ століття ця теза вже не здається переконливою. Сьогодні молоді українські художники прагнуть знов привернути увагу до традиційних, загальнолюдських цінностей, які нещадно руйнуються вандалами вже у постіндустріальному суспільстві.
    Проект «Перешкода» Аліни Якубенко та Дениса Саліванова торкається проблем актуальності традиційних цінностей в сучасному світі та необхідності їх збереження в нашому суспільстві. Авторів турбує архітектурний ландшафт міста, з якого все частіше зникають пам’ятки архітектури, що є носіями традиційної духовної культури. Ця проблема є загальною для світової спільноти, але особливого значення вона набуває у Києві, де тисячолітня історія міста поступово зникає, потрапляючи у глобальний блендер сучасної комерційної культури.
    У проекті надзвичайно тонко і ненав’язливо розкривається механізм, закладений в основі процесів, які переживає сьогодні людство у своєму намаганні відмовитись від власної історії. На прикладі однієї людини Аліна та Денис аналізують цей переломний момент, коли особа, що позбавляється минулого, поступово втрачає себе, поринає у хаос, стає по суті приреченою.
    Твір художників народжується в результаті синтезу традиційного (архітектура) та новаторського (відео) видів мистецтва. Проект має декілька рівней освоєння глядачем. Перший – сама історія, розказана засобами сучасних медіа – символічна візуалізація проблеми. Цілком реалістичний початок - повернення людини додому, розгортається у фантастичний сюжет із роздвоєнням особистості та знищенням людиною самої себе.
    Інший рівень – це форма. Проекція візуального ряду на майже вщент зруйнований будинок ХІХ століття, від якого залишилась тільки одна стіна.
    Основна ідея відео - це усвідомлення нерозривності поколінь, а отже приреченості людини, що жертвує історії саму себе. Випробуваний часом художній прийом зміни зображення з кольорового на монохромне - має для глядача цілком очевидне потрактування: колір відображає реальність, тоді як чорно-біле зображення говорить про деяку ірраціональність подій, що відбуваються. В контексті проекту, де відео спрямовується на стіну напівзруйнованого будинку, така зміна кольору зображення створює ще один рівень сприйняття. Чорно-біле, монохромне зображення асоціюється у сучасної людини з минулим, таким чином, ми наче поринаємо в історію конкретного будинку, історію, якої ніколи не було.
    Отже, Аліна та Денис дозволяють своїм героям вдихнути життя у зруйнований будинок. Створюючи історію будинку, художники, тим самим, рятують назавжди втрачену архітектурну форму, яка завдяки мистецтву набуває нового змісту в теперішньому часі.