Проект «Public Space»

Акція «Особистий простір» — це спроба відвоювати особистий простір в міському громадському транспорті нетиповим габаритним одягом. Яскрава довга сукня з металевим каркасом діаметром більше метра візуалізує особистий простір художниці. У своїй акції Аліна Копиця лише претендує на звільнення від стресу та напруження, яке їй доводиться переживати в міському транспорті щодня, та прагне вибудувати нові комунікативні зв’язки.

Проект «Перешкода» закликає звернути увагу на залишки старовинної архітектури в Києві, яка все швидше зникає з міського ландшафту. Авторів проекту турбує проблема втрати культурних цінностей — архітектурних пам’яток, що через байдуже ставлення потрапляють під безжалісне колесо прогресу. Віднайшовши в місті залишки старого будинку, художники заселяють його вигаданими героями, використовуючи відеопроекцію. Власна історія героїв відео надає зруйнованому будинку шанс набути нового сенсу.

Актуальне мистецтво в Україні є дуже стереотипним. Від нього традиційно чекають чогось прекрасного, милуючого око. Я, в свою чергу, представляю мігруючу інсталяцію, яка має вигляд сільського туалету, в якому представлені фото- та відео-роботи. Стереотипи, які викликані зовнішньою схожістю об’єкту, руйнуються його наповненням. Місце задоволення фізіологічних потреб стає місцем задоволення потреб стетичних. Арт-критики можуть потренуватися у виявленні аналогій вісторії мистецтв, обурені глядачі задаватимуть питання: чи є це мистецтвом, ну, а дехто все ж спробує зрозуміти для себе, що то є таке — стереотип.

«Старт тайм» — це художня інтервенція у київський Гідропарк, мета якої — розвиток парку спільно з відпочиваючими. Задум полягає в тому, щоб залучити відпочиваючих до спортивних змагань, нині поширених на території острову, шляхом гіперболізації об’єктів і метафоризації правил ігор, дати співучасникам можливість відчути себе гравцями «великих змагань».

В загальному значені «Старт тайм» спрямований на трансформацію оригінальної атмосфери київського Гідропарку в об’єкти мистецтва, підкреслення естетичного простору ігрової реальності та проектування її на більш широкі соціальні структури.

Кожен, хто хоч раз відвідував виставки сучасного мистецтва, погодяться, що найбільш вдячними глядачами на них є діти. Дитяче сприйняття є найбільш відкритим та незаангажованим різноманітними нашаруваннями та знаннями. Проект «Опыт №1» — це перша спроба його авторів створити мистецький твір, розрахований виключно на дитячу аудиторію.